Коли надію покидають сили,
Та серце все ще кличе жити,
Всі почуття залежались, зігнили,
Мов яблуні, які забув підлити. Не забувай і підливай щоранку,
Щоби цвіло кохання у душі.
Безсмертний місяць, взявши новобранку,
Заплутався нещасно уночі. Лелій же, зіронько, його лелій
І заклади йому міцну основу,
Дозволь світити, гаснути – не смій,
Хай оживе у ньому серце знову.
| 
у Вас 
0
