Зрада друга чи просто людини, Яку любиш ти понад все, Наче квітка і запах провини Просте почуття принесе. Тільки подих, а вітер, здається, Надії твої зруйнував. Гасло сонця із болем поллється На сум який ти віщував. Душу гордо вбивати не треба – Це тільки розплата за мир, Він був праведний хоч і без неба – З війною з’єднався, як ми. Що це? Вигадка нашої долі Чи казка, яку створив час? Зрозумій, ти не граєш вже ролі, Ти живеш і живеш один раз.
|