Казку намалюй мені щасливу - легкими, прозорими мазками. Щоб кінець, як це казкам властиво, цвів прекрасно-добрими квітками. Намалюй, будь-ласка, море синє. А десь там - краплиночку білила біля горизонту... Швидкоплинне, горде я відчую в ній вітрило. Легким рухом пензля чарівного закружляй навколо жовте листя!.. Хай у тиші скверика сумного музика дощу лунає чисто. Хочу понад плаєм ще хмаринки - як смішні овечки білосніжні. На вікні самотньому краплинки – зливи плач… чи вуст дихання ніжне… Тихий шепіт можеш зобразити снігопаду-дива неземного? …попрошу в куточку залишити слід надії до порогу твого…
|