«Не вірю я в трикутники любовні», -
Сказала, відвернулась і пішла.
Я знаю, що тіла є малокровні,
І душі, що покрила жовта ржа. Я вірю в перехожих, подорожніх
Всі люди слід лишають у житті.
І хтось до тебе з серцем йде порожнім,
А хтось тобі віддати все хотів. І пустосердих так багато поміж нас
З німим обличчям і ласкавим словом
і шрами в душах не загоює нам час
і легше не стає від милої промови. «Брудних» ми підпускаємо найближче
І мучимось від болі в тілі й снах
Ніколи не забудемо колишнє
Та не лише солодким буде шлях. Поміж людей постійно є бар’єри:
Дороги, грати, третій хтось стоїть
І не використовуйте кур’єрів,
Бо їх душа колись і вашу з’їсть. Простих в житті немає переходів
Не довіряйте людям підлим, злим,
А бувші друзі вам не стануть у пригоді,
А роз’єднають їх: її із ним.
| 
у Вас 
0
