«Не вірю я в трикутники любовні», - Сказала, відвернулась і пішла. Я знаю, що тіла є малокровні, І душі, що покрила жовта ржа. Я вірю в перехожих, подорожніх Всі люди слід лишають у житті. І хтось до тебе з серцем йде порожнім, А хтось тобі віддати все хотів. І пустосердих так багато поміж нас З німим обличчям і ласкавим словом і шрами в душах не загоює нам час і легше не стає від милої промови. «Брудних» ми підпускаємо найближче І мучимось від болі в тілі й снах Ніколи не забудемо колишнє Та не лише солодким буде шлях. Поміж людей постійно є бар’єри: Дороги, грати, третій хтось стоїть І не використовуйте кур’єрів, Бо їх душа колись і вашу з’їсть. Простих в житті немає переходів Не довіряйте людям підлим, злим, А бувші друзі вам не стануть у пригоді, А роз’єднають їх: її із ним.
|