Із коминів ідуть дими сріблисті,
Очікує хурделицю мороз…
Знайомі риси - у напрузі рисі,
Бо погляди, мов полози, сплелися…
Іди собі, без церемоній, повз.
Північний льодовитий повен страху,
І в п’ятах серце грає у пінг-понг:
Подача, гол, і голову – на плаху,
І ковзають думки як черепахи
І зводяться в одну лише how long?
Амброзія густого баритону –
Холодну хвилю ріже криголам,
І айсберги ламаються на тонни,
І повінь до небес, і крига тоне,
І… я тебе нікому не віддам.
|