За тобою, мила, за тобою Я піду, помчуся, полечу. Зацілую сонцем, а водою З голови до п’ят облоскочу. Обплетуся хмелем пустотливо, Заквітчаю різнобарв’ям всю. Гомінким пташиним переливом Я тобі неспокій принесу. Я примушу потьмянілі зорі Засіяти ясно уночі. Забуяти зеленню безкорі Навколінках попрошу корчі. Споришем і м’ятою дороги Застелю, а всі твої стежки Я сьогодні до свого порога Поверну назавжди залюбки. Морем ласки і пісень прибоєм
Зачарую ночі, дні твої.
Ми давно, кохана, із тобою
Хвилі однієї течії.
Утекти від мене не удасться, Бо хіба від долі утечеш?.. Ось побачиш, - мліючи від щастя, Ти в мої обійми упадеш!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
2
