Ніколи, ніколи, ні в яку годину,
Ні вдень, ні вночі
Не стомлююсь я дивуватись Людині
Хоч плач чи кричи. Як все надзвичайно буває у світі,
Як боляче й дико!
Коли на вівтар кладеш все, і лиш вітер
З тобою на лихо, Коли ти покірно комусь дозволяєш,
І ніби так треба...
Зрадою душу тобі таврувати,
Біль — на півнеба Наївно чекати від світу жорстоких законів
Любові і світла.
Я пам'ятаю кожен твій дотик,
Ти — може лиш ім'я.
| 
у Вас 
0
