Ти утікло незайманим дівчиськом, без слів прощання,пафосу,пояснень, ми не були з тобою надто блИзькі, та у душі одна з кімнат погасла. Де ти блукало,то відомо Богу, та відчував твою незриму тінь, ось цілувалося на вулиці за рогом, а то повз мене промайнуло вдалечінь. Гуляло в парку,бігало по скверах, було в тролейбусах,театрах і кіно, у твою честь співали бандольєри, й плекала ніжно жінка,що в манто. Ти повернулось...якось безталанно, худе і кволе...водночас привітне, і знову я сказав: "Привіт кохана", і у моїй кімнаті увімкнули світло.
| 
та
у Вас 
1
??? От я вмію донести думку д читача 
та точно твоє.
