Коли від того, що прощання –
Сльоза бринітиме в очах
І не від того, що остання,
Жаль пролить…- не зірвана в устах. Від голосу твого …солоду хмільного
Так лине серце до небес
Потіхи й помочі блага в Благого
І сенс життя мого воскрес Хіба дано пізнати більше,
Як сенс і потяг наших душ?
Чи є на світі щось сильніше? -
І знаєш ти, що…сміливіше… І гнать кудись когось не треба,
Бо все іде потоком…й час
Думками завжди біля тебе
…вогник наш поки не згас. Так холодно прощаєшся – ось так!!!
А голос трепетить від болі
…і мусиш щось сказать не так
Й перечиш серцю – Його волі! А я боюсь..щей досі засина –
Від тебе аж ніяк не можу відірватись.
Чи це душа тобой сповна…
Й вдалося просто не вкохатись
| 
у Вас 
