Тепла усмішка зникла-- І захмарився погляд дня... Від неправдивого холодного слова Сколихнулася чаша гірка. Очі повнились сліз образи-- І хололи в душі вогні... Це було роздоріжжя вітру, Мов в осінні холодні дні, Так нестерпно і так передгрозно Захопила мій подих стихія; Це ж бо випито чашу болю, Пекучо-терпкого зілля,-- І мені бракувало сили Заховати на саме дно Ту тернисту гілку образи- Й задощило моє вікно (28-11-1997 р)
Вірш сподобався.ВІдчуваются авторські переживання. Вірш емоійний! У житті буває всяке, але потрбно жити далі, вірити і надіятись на краще!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
