В цей ранок мені до вподоби
Всміхнутись і пообіцяти
Забути свої прикрі спроби
Усе просто так розказати. Я пішла, наче осінь зимою,
Не заставши коханого снігу,
Не боюсь, хоч залишусь одною –
Щастя стануло в наглу відлигу. Від палкого втікаєш кохання,
Віддаєш своє серце вогню
На поталу навіть без вагання,
Та його я в собі хороню.
| 
у Вас 
