Коханий, нас тілесно двоє,
Хоча за суттю ми – єдине,
Мов купа гілочок на хвої.
Ми – неподільне на частини. Мов два вогні в один з’єднались –
Своє багаття зберігали,
То загасали, то займались, –
Горить, але здається мало. Наші серця і душі схожі.
Один без одного загине.
Не роз’єднай, благаю, Боже!
Нема всього без половини. Однакові до глибини:
Твоя сльоза – моя сльозинка.
З тобою дуже схожі ми,
Як помаранча половинки. 08, 11-12 серпня 2004 р.
[i]
| 
у Вас 
