Розкажи безсонному про себе Поблизу досвітньої краси. Посвітліло по – над лісом небо, За віконням птахів голоси. Засинати вдосвіта не смію, Бо я жайвір, мила, не сова. Наче обрій, жевріє надія У душі та серце зігріва. Відчуваю – щастя недалеко, Поруч ось – на відстані руки. Цілу ніч до себе його клекіт Невблаганно кликав залюбки. Та не пересилити тривоги Пречуття лишитися без сил. Молодих очей твоїх волога Не здолає віку мого пил. Все одно подякую я долі, Що кінці зустрілися вузла. Що ця ніч у серце моє болю Та наснаги трохи додала.
і непотрібно. любов і смерть не запитують, над ними людина не владна)))) а мій коментар сприймайте не буквально до рядків, а абстрактно... (ваша дорога ще чимала).
Та є, Пилипе, ще порох, є, але вже низької якості та в невеликій кількості його трохи збереглося. І в тому, що "...немає віку у кохання!" також погоджуюся з тобою, друже. Дякую за коментар.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
