Я міг би тебе і не знати, Зустріти і мимо пройти. Навколо стежинок багато, І тільки одна – де йшла ти. Я міг не промовити: - Здрастуй! Кудись подивитися вбік... Буденного спокою царство Сміється тепер звіддалік. Я міг би іще без кохання Прожити хоч тисячу літ. Та нині собою ти, панно, Для мене затьмарила світ. Я міг би, повір, мій гнобитель, Забути давно твій поріг. І навіть тебе не любити Я міг би, але я не зміг!.. 31.03.10.
Кожний із нас у житті сам вибирає шлях по якому йти, так і в даному випадку - можна було пройти мимо, не помітити, не зреагувати на поклик почуття, але цього не сталося, може, й справді наша доля все вирішує за нас. Дякую.
Вірш прекрасний!!! На душі зразу стало світліше. Дякую, Вам, Вікторе, за такі вірші. Виникає думка: коли будете робити свою збірку віршів? Їх вже так багато і всі вони гарні.
Дякую тобі за коментар, Оксано. Подібних запитань я почув уже багато, завжди відповідаю: - Потерпіть ще трошки! З року в рік щось заважає зайнятися виданням, зараз також певні обставини не сприяють цьому.
Вона його ще не читала, як і чимало моїх останніх віршів.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
