*****

півроку зим, як жорна на дорозі -

перемололи вкрай затерплий стан.

таки знайшовся - більше не морозить....  

дивись і тішся - судний день настав,

як він, душе, визбирує намисто      

із безлічі розсипаних відлунь

твоєї, згубо, усмішки у листі,

що перепріло у руду золу.

перлові кульки , кожна – досконалість,

де відбитком чи бліком та зоря

попід якою... щось та не зіткалось...

а ось торішній витлілий бурян...

нема між бур’яном, бо ти ж казала,

що любиш  жовте листя восени,

і часто осінь ранню малювала,

і дім, і двір і сад рясний  за ним...

гукнути привітатися? ну ось і...

...намріяти чого нема.   

і потім бігти довго і наосліп

у нікуди, в заплаканий туман.