Коли пірнаю в спогадів ріку, Душею ніби в молодість вертаю. Тебе одну – вродливу та струнку, Я до цих пір іще не забуваю. Твої були гостинні вечори, Але світанки й досі непривітні. Проте чуття не вивітрять вітри З душі, якщо вони в душі розквітли. Іскринки щастя й сполохи надій Мою уяву нині полонили. Бажав давно забути образ твій, Але був перед пам’яттю безсилий…
Багато людей безсилі перед пам'яттю, захоче дасть, захоче забере. Не варто часто повертатись у минуле думками, кажуть швидше старість підходить. А це точно не для Вас. (хі-хі.) 5.
Розсмішив ти мене застереженням, Андрію. Якби приближення старості залежало тільки від спогадів, люди вже сьогодні забули б про вчорашній день. Чи, може, не так?..
Може в тебе після нічного чергування навпаки, але я на побачення ранком ходив тільки тоді, коли дочку в дитсадок водив, бо була така необхідність. Зустрічався з жінками, як і всі нормальні люди, вечорами, гостював, бувало, до рання, а на світанні повертався додому. Ось тому "гостинні вечори", а "світанки непривітні"...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
,Хоча дуже сподобалось. 
