Хай ніч розмахує плащем І в небі зорі в зборі, - Ти поцілуй мене іще, Не дивлячись на пору. Хоч вітер тихий охолов, Земля налита трунком. Зігрій мене, кохана, знов Гарячим поцілунком. Уста вустами обпечи, Як щойно, до тепер це. Засни на лівому плечі Поближче біля серця…
Гм-м, не думали про пластичну операцію дідусю ? Слова дійсно спокусливі, і Та хто поряд з вами, слухала б ваш щебіт вдивляючись в юнацьке лице - жарт. Вірш справді гарний.
Андрію, десь біля десятої вечора до мене завітає натхнення, а цигарок обмаль... Не знаю чому, але та, що поруч не хоче виходити на вулицю, а я просто боюся сьогодні розминутися з Музою, хоч раніше поспішав іти шукати її... Якщо не зрозумів про що мова, напишу в приваті.
Тамаро, а скажи, будь ласка, коли я писав без любові?.. Нехай, навіть, не до конкретної жінки?.. Здається, ніжність була в моїх віршах раніше, переконаний, що вона залишиться в них назавжди... Дякую тобі, що сьогодні не була скупою на слова...
Дякую тобі, Михайле, за коментар. Зачекався, давненько не було тебе на сайті... Кохання багато не буває.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
