Об зашторені вікна Хлюпає світло Розмиває мої думки Об зачинені двері Розбиваються люди А я знаю що то не ти Я малюю на стелі Дивні дні-візерунки Засинаю під власний плач Не прокинутись вранці Не вистачить духу І я знов прокидаюсь Пробач
Як на мене, такий збіг приголосних цілком прийнятний.Тим більше, що запропоновані Вами зміни змінили б і зміст вірша. Все-таки це різна "картинка"-хлюпає по чомусь і хлюпає об щось, а як можна розбиватися по чомусь, це я взагалі погано уявляю. Дякую, що не лишили вірш поза увагою.
принциповість - гарна якість у поета! Я сама така буваю, хоча, чим довше пишу, тим більше кожне слово починаю сумніву піддавати))) я про свої слова зараз)))) та про збіги все ж таки не забувайте, то впливає на мелодику вірша... Натхнення! У слові і житті!
Прокидайтеся, плачте тільки від щастя і радійте життю, бо читач не пробаче, якщо не писатимете.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
