Любов приходить тихоша, Але іде не так вона, Ця королева Афродіта Бач звикла пить усе до дна. Амурчик-син їй помагає І стрілами в серця стріляє Й зійтися людям змогу це дає. Якщо в десятку попадає , То сходяться ці пари назавжди. Якщо ж поцілить трохи вбік, То шанси є ще буть навік, Як небо і земля, як суша і вода В сукупності аж до кінця життя. Але не кожен шанс цей знає, Не кожен цінить бач його , І часто просто викидає Не слухаючи серця свойого. А потім ця душа страждає І хоче знати, чому так, Чому її він залишає Й поводиться немов дивак?!? Але у серці кипить усе , Вирує і несеться, Нестримна хвиля усе б’ється Й зникає з часом вже. Але який це час триває? Година, місяць, рік, А може, і роки , і все життя, Бо іншої болі не знає вона, Та людина, в яку ця попала стріла, Бо інша ранити вже не зуміє так, Як перша це зробила, Бо у душі уже навік Стріла там рану залишила. І лиш тоді загоїться вона, Коли почує серця стук У відповідь:”Кохана…Я біля тебе. Тут… Я так тебе люблю!” Отож, цініть це почуття, Бо кохання приходить лиш раз за життя!!!
Так, перше кохання не забувається. Спробуйте переглянути Ваш вірш, попрацюйте над римами, ритмікою. І не ображайтеся на критику, вона допомагає удосконалюватися.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
