Всі запахи злились в один, Неначе кров з усіх судин, Зливався весь пекучий біль, В посудину незнаних зіль... У зіллі та любов жила, І ненависть її пила... Допила до самого дна, Сама ж до дна того й пішла. Готова формула кохання, Готова й формула страждання, ТА ЦЕ НЕ БУЛО ГОЛОВНИМ, БОЯВСЯ ТИ БУТИ САМИМ. Всі запахи вбирав, мов сон, Брав у невидимий полон. Не знав любові, і того, Що залишили самого Тебе страждати на цім світі, Вбираючи лиш запах квітів... Та ось іде все до кінця, Послання дивного гінця Отримано серед есенцій, Які палили жахом серце. Кохання вмерло, вмер і ти, Хоч двоє йшло вас до мети… Мов кислота пекла любов... пекла, вбивала,знов і знов....
Дякую за вірне сприйняття. Так, саме гіркота мене переповнювала тоді... З повагою Альона!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
