Він задумливо дивився у вікно. Йому здавалося, що не існує ні відстаней, ні часу, ні віку, а є тільки він і самотність, а ще – чекання. Знає лише той, хто чекав, як здригаєшся від найтихішого звуку в очікуванні дзвінка, як не спиш ночами, тримаючи телефон бідя подушки, а вранці дзвонить... будильник.... Рік минув, а вона не зателефонувала. Поїзд віз його знову до доньки і онуки. Білет замовив ще місяць тому, на той самий потяг, вагон і місце. Хоч воно і незручне, але захотілося зробити усе, як тоді... Відчути знову те, що відчував, хоч у спогадах, хоч у мріях...
Рік минув, а він усе не міг забути обличчя супутниці. Він знову бачить той звабливий рух грудей, чує її голос, який снився майже щоночі. А цей навмисний дотик до неї...... Тіло добре памятає той струм, який пройняв, розбудив, але вже було пізно, вона виходила із вагону. І от.....минув рік, а Вона не позвонила. Та зрештою, мабуть і правильно. Вона молода, красива, тільки немає крил. Це її єдиний недолік. Та й чи недолік? А може вони всетаки є, тільки добре замасковані? Поїзд повільно почав зупинятися. Це саме та станція, де сіла Вона. .. Рік минув, а Він жадібно дивився у лиця людей на станції, та її не було. Щось схоже на розпач оволоділо його серцем. Захотілося заплакати. Як же всетаки неправильно усе влаштовано. Цілком ймовірно, що щастя було близько, але це було рік тому. Мінералка із тієї пляшки давно випита, а для нього не залишилося й ковточка. А була ж можливість пити її жадібними ковтками, сухими від спраги губами, щоб вона розтікалася по всьому тілу, але минув цілий рік.
Пригадався запах її волося. І знову вже вкотре він відчув його майже реально... Спогади перервав поштовх сумки у плече. От ці роззяви, хоч би вибачення попросили! Він відірвав погляд від вікна і............................
Та мені і самому сподобалося і взагалі хочеться щоб вони були щасливі. навіть переживати почав, чи встигне вона на поїзд.......ато всяке буває у цьому житті.
Ще й як інтрига! Міша підмітив усі деталі: запахи, погляди, торкання, які були описані мною. Уважний читач . Продовження гідне того, щоб його прийняли на конкурс. Цікаво, як доля може повернутися із погляду інших читачів? Не даремно кажуть, що доля розмішує карти, але партію граємо МИ!
Алло подивіться у колонці форуму, я там конкурс оголосила. На одному сайті проходив конкурс за заданою темою, так стільки було сюжетів і усі такі різні! Було дуже цікаво читати такі різні історії.
Михайле!Ви що з Тамарою домовилися?Будете знущатися над читачами.Де у цій казці хороший кінець?Він відірвав погляд від вікна і............................Люди втомилися від негативу, напишіть, що хоч комусь та вдається доторкнутися до свого щастя!
Бачите, Тамарочко!!! Так багато людей хочуть, щоб долі людей закінчувалися добре! Це як із моїм пташам, пам'ятаєте? Оксанка і Мишко насварилися на мене, бо і так жити важко, а якщо ще й в художній літературі правду-матку рубати, то взагалі дах кудись тютюкне...
Я прочитав всі коменти...Ми з Карусею по одну сторону барикади.Втомив життєвий негатив, хочеться казки з хорошим кінцем.А вас не умовиш.Прийдеться братися самому, але не обіцяю, бо часу обмаль, нічого не встигаю.
............всесвіт зупинився.Зупинилося все:серце,поїзд. Вмить пропав шум переповненого вагону.Та і вагон пропав Оце Тамариного героя глючити почало. Відкрию секрет(він просто в мою фантазію попав, бідолага. Але щоб нікому )
Мішо, МОЛОДЕЦЬ!!! Твою прозу ще ні разу не читала. Сподобалося!!! Не знаю, що там ви з Тамарою задумали, але мені здається - щось цікавеньке. У мене дуже глючить комп"ютер вже кілька днів, потрібно, щоб Сергій добряче подивився.
Оксаночко! Нічого ми не задумали, просто більшість читачів заставляє мене змінити кінцівку. Це просто насильство!!! Як я можу змінити те, що вже сталося? А майбутнє - то це попереду, нехай самі придумують...
От ти придумала......Як це ти не можеш змінити те що сталося. Герої твої, що хочеш, те робиш. Хочеш, дасиш життя, хочеш ......дасиш два все в твоїх руках
Та нічого не задумали. Я просто захотів щасливого закінчення у її прозі, а в коментах прочитав своєрідний заклик, тобто щоб мужчини придумали продовження.....от Хочеш, можу з ремонтом компа допомогти? Навіть Сергія не потрібно турбувати.Все дуже просто: береш в праву руку молоток........
Тобі детективи писати потрібно, Михайле. Я думав ти зустріч героям організуєш, а ти, мабуть, через лінощі ще більше заінтригував мене. Просто чомусь хочеться щасливого закінчення цій історії....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
і взагалі хочеться щоб вони були щасливі. навіть переживати почав, чи встигне вона на поїзд.......ато всяке буває у цьому житті. 
. 
)
