...всесвіт зупинився. Зупинилося все: серце, поїзд. Вмить зник гамір переповненого вагону… вагон теж зник. Була тільки та, що не зателефонувала йому хоча б раз за цілий рік . ЇЇ очі дивилися на нього несподіваною радістю. Вона хотіла щось сказати, навіть уста вже були відкриті, та слова не звучали. Так вона і стояла із валізою в руках у проході вагону.
Щастя було близько. Вона це відчувала своїм серцем. Він був такий, про якого вона мріяла весь цей довгий час. Ще тоді, рік тому у вагоні,вона себе ледве стримувала, щоб не пригорнутися до нього. А так хотілося........ Закрити очі і слухати як бється його серце, щоб він її обійняв.......і нікуди не відпускав. Та........доля пожартувала вже вкотре із нею. Забути журнал на лавочці! Вона собі не могла цього пробачити. Минув цілий рік, вона усе памятає до дрібниць: його лице, голос, підтягнуту статуру, їхню розмову. А скільки радості було у неї коли вона побачила номер телефону на журналі.... Скільки розпачу, коли він був загублений. Чому її доля така зла? Ночами вона плакала в подушку і молила, просила, заклинала бога, щоб знов з ним зустрітися. Та усе дарма, зустріч не відбулася. Місяць тому вона взяла білет на цей самий поїзд, вагон. Хотіла взяти його місце, але воно уже було замовленим. Взяла своє. Їхати їй не було потрібно, просто захотілося повторити їх маршрут в нікуди, просто у два кінці. Таксі везло її до станції надто повільно, заважало абсолютно все: пробки на дорозі, розбитий і понівечений асфальт, навіть міліція зупинила, щоб перевірити документи. У вагон заскочила у саму останню мить, коли потяг вже рушив із місця. Задихана, пробиралася крізь натовп пасажирів до свого місця. Ось і воно. На Його місці хтось сидить, а її вільне. Хотіла закинути сумку на полицю, та якось незгарбно зачепила плече чоловіка. І тут раптом... Слова вибачення застрягли у горлі. На неї дивився Він......смішний такий. Усмішка на обличчі і здивовані очі. Настільки здивовані, що їй стало навіть незручно. Видно було, що він хоче щось сказати, але з напіввідкритого роту не вирвалося жодного звуку. ВОНА подумки говорила лише одне: «Дякую Господи, дякую, дякую, дякую! Дякую за цю зустріч!»
ВІН: «Чого я мовчу? Та щож це. Чого я мовчу? Треба їй сказати що я думав про неї. Ну, кажи....кажи....Чого я мовчу? Якаж ти гарна, незрівнянна. О, ні, ти чарівна, неземна. Як я чекав на твій дзвінок. Не пройшло і дня, щоб я про тебе не думав. Яка ти гарна. Слова роїлися в голові, та на волю не вирвалося жодного.
ХТОСЬ: «Жіночко, я розумію, що Ви закохані і щасливі, але дозвольте пройти, будь ласка, бо я вже хвилин десять чекаю. Голос повернув їх у реальність. Він вихопив у неї з рук сумку і одним рухом закинув на полицю. Вона сіла на своє місце і ледь чутно сказала "Привіт". І знову все навколо перестало існувати. Залишилися тільки Він і Вона.
Гарно! Ще в тисячний раз впевнилася, що всі люди, якщо взяти кожного окремо, особлива індивідуальність. Здавалось би намічена єдина лінія сюжету, а кожний веде її по-своєму. Цікаво!!!
Алло, у мене іноді складається враження що хтось хоче мене до "смерті "заганяти. Це Вам легко, а я вчора бігав по кутках........сюжет шукав. А щоб далі продовжити........у мене стільки кутків нема
Та я колись його і справді находив.........коли мама здогадалася що я курю........по моєму доесь 7 чи 8 кутів нарахував Був такий сюжет у житті. А зараз маму мабуть треба викликати......може поможе
Найголовніше, що поки що, усе добре закінчилося. Міша, молодець!!! РАДІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮ!!!!!! Моя Настя у таких випадках (Щасливий кінець, поцілунок, зізнання у коханні) - завжди дуже щиро плескає у долоні. Так от, це від нас А продовження іхньої зустрічі дуже цікаво дізнатися. Тільки попереджаю, як напишете, попередьте мене чи добре усе закінчилось. Вже занадто близько до серця припала ця історія.
Тамарочко......... А Ви не можете без надриву?.. Ви ж Софійку нашу бачили на відео, правда? Ефектна дівчина! Уявіть, що буде з ним і нею, коли у вагон увірветься Софія!!! Уууууу.... То вже якийсь еротичний детектив писати можна....
Добре, що перед самим заходом у вагон, я таки заглянула сюди)))) От саме завдяки моїй появі отих двох залишать у спокої! От! Бо я і решта вагону будемо співати пісні, читатимемо вірші! І.... продовження роману теж!
Вау, Міша.......... Як гарно.......... Ну ви молодці тут усі, аж самій захотілося щось написати....... Але ж молодці.... А що це означає? Це означає, що Тамара написала прекрасне оповідання, яке не залишило байдужим нікого!!!!
а це не настільки і вигадана історія))))) я думаю що таке продовження цілком реальне))))) 5!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Цеж було насправді......ну десь тай було. На шість міліардів людей такий випадок мав статися 
(поцілунок, зізнання в коханні 
вони разом 
От........
