Спинитись…тільки на хвилинку,
Послухати невинну тишину,
За крок до власного будинку
Потрапити під неба сивину. Та байдуже, що вже мабуть немає
І ниточки сухої від плащу,
Зловило щось і вперто не пускає
Під краплями весняного дощу. І байдуже…Від трепетного шуму
З’являється твій голос в голові,
Помітний слід від зв’язаного суму
Пришвидшує життя в моїй крові. Мені здається дощ таким солоним!...
І байдуже, що боляче стає!
Останній раз він дотиком знайомим
Прощання знак цілунком віддає.
| 
у Вас 
