| * * * Мабуть, ніхто у цьому світі
Не знає, що в душі моїй,
Ніхто не знає моїх мрій
Й турбот моїх шалений рій. Ніхто! Ніхто на цій землі
Не знає сліз моїх гарячих,
Не зна, чому я тихо плачу,
А думка диким конем скаче. Хоча не плачу - лиш мовчу,
Дивлюсь вперед, у порожнечу
І грізне слово тихо речу,
А ніч кричить мені про втечу... Ніхто! Ніхто у цім тумані
Не бачить янгелових стріл,
Скалічених стрілою тіл,
Залитий кров'ю небосхил. Ніхто не знає мого смутку,
Не знають верби, мертві квіти,
Старої вишні тихі віти,
Не знає навіть нічний вітер. Лиш знає цей шматок паперу,
Та він мовчатиме повік;
І прочитає замість ліків
Лиш той, від долі хто утік. Мабуть ніхто у цьому світі
Не знає, що в душі моїй,
Бо це думок моїх напій,
Моїх тривог шалений рій. 1999 p. * * *
| 
у Вас 