Я повернусь, без сумніву, вже іншим,
Не ті вже будуть струни й голоса.
Бог знає, може кращим, може гіршим,
Та вже не віритиму я у чудеса. Я повернусь! Так тихо, непомітно,
Мов рись, яка чатує жертву.
Прийду я тихо, як вранішнє світло,
Як старість, як весна і як молитва. Я повернусь! Як вітер шквальний,
Як злива в літній день, як буря.
Я приголомшу, я другий, я інший!
Я – свято, я не темний будень. Я повернусь! Назад не буде шляху,
Не буде слів ані «прощай», ані «привіт».
І наплювати вже на пересуди й знаки,
Я тут! Я поруч! Я – навік! Я повернусь!..
| 
та
у Вас