| * * * Я п'яний, точно п'яний,
Моє вино - то смуток;
Я вже не милий, не коханий,
Я - листя жмуток, Мов осінь, мертвого, сухого,
Без краплі крові в жилах,
Безжальним рухом вітру злого
Зірвався й полетів на крилах... Зірки й вітри, що так сушили
Мої безкровні, мертві жили,
Що моє тіло так душили -
То все твої магічні сили. То твого погляду вогонь,
Твоєї зради чорне пекло,
То дотик лагідних долонь,
Мовчання, що на смерть прирекло... Іду й не знаю, де це я,
Бо п'яний, точно п'яний,
немов скалічена земля,
Я вже не милий, не коханий... 1999 p. * * *
| 
у Вас 
0
