сутінкові, німі розмови… все так, як вчора, все так, як "знову" холодний чай і порожні стіни, нема нічого, немає зміни. малює тиша в кутках самотність, кричить безодня, про безтурботність судома зводить ангелам крила, і плаче небо, втрачає силу… і плачуть стіни, і плачуть сльози – солоний чай у великих дозах і навіть тінь хронічно-блідна, занадто хвора, занадто вільна. німі розмови, німі питання… безумовно пусті сперечання – така захоплююча розмова… із віртуальним, любий, тобою.
Безодня крикнула і ангелам скрутило крила. Все плаче--небо,стіни,сльози... Утриматься й мені уже не сила заплачу й на Парнас я пасти пожену біленькі кози.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
