***

Та, певно, я жорстоко помилялась,
Бо на світанку ти прийшов вві сні.
І думка, що з тобою тільки гралась,
Прийшла спочатку трепетна мені.

Я раптом зрозуміла, що кохаю.
І почуття моє – не швидкісний обман.
Та як сказать тобі про це?.. Не знаю...
Бо голос розуму давно закрив туман.

Здавалось би, кохать тебе абсурдно –
Знайомі ми з тобою лиш три дні...
Любити неможливо неосудно.
І знову бачу разом нас вві сні.

У чому ж я так сильно завинила?
Чому не варто бути нам разом?
Я все тобі давним-давно простила...
Той поцілунок на устах п’янким вином.

Уже не в змозі я тебе забути.
Та хто ти? Я не знаю ще цього.
Як хочеться той вечір повернути!..
Відчути ніжність доторку твого.

Ти знав, що буде боляче на серці.
Що сльози я вночі зроню гіркі.
Душа наскрізь печаллю знов пройметься,
Не будуть очі радісні такі...

Ти інший, і тому тебе кохаю.
І неможливо вже забути образ твій.
Вогнем диявольським душа моя палає.
Тепер твоя. Навіки. Тож радій...