Його вуста, її вуста,
Рука в руці і пальці гріють.
І ніч тихенько проліта,
Один без одного не вміють. Вони разом життю радіють,
Сидять, зволожують вуста.
Вони дві різні половинки,
А істина для них проста. Сніжок тихенько проліта,
Й рипить завзято під ногами.
А час біжить немов вода,
«І почуття горять між нами. Між нами точно є щось більше,
Між нами щось таке складне.
Бо серце стукає гучніше,
Коли за руку він бере.» - Вона це промовляла тихо,
А він мовчав цілуючи вуста.
Вона, зустріти не хотіла лихо,
І залишитися одна. А він продовжував мовчати,
Мовчав і почуття ховав.
Любив цілунки відправляти,
Й дівчину Сонцем називав. І ниточкою відстань їх зв’язала,
Вони півроку так жили.
Вона його не відпускала,
Бо більше ніж друзями були. 30.08.2010
| 
у Вас