Для чого ж ти рідненька плачеш,
Для чого ж сльози свої ллєш.
Для нього нічого ти не значиш,
Й тому вино червоне п’єш. Ти вдвох із подругою сядеш,
Вино і сум, на серці пустота.
Розмову враз із ней зав’яжеш,
Що, ніби, залишилася одна. «Яка одна, про що ти тут говориш?
Є в тебе друзі, рідні і життя».
І тут ти погляд враз одводиш,
І кажеш: «Все, кінець мого буття. Як я без нього жити зможу,
Не витримає серце – я помру.
Хотіла бути з ним навіки,
Кого ж кращого знайду?» «Дурненька ти, не плач даремно,
Йому заміна враз знайдеться.
Ти розум тратила напевно
Журба твоя ось-ось минеться!» Вино на дні залишилось останнє,
І смутку вже не видно на очах.
Пішло із серця враз кохання,
Й не плачеш гірко по ночах. 30.08.2010
| 
у Вас 
