І знову щось таке знайоме,
І серце стукає гучніше.
Чи може осінь наступила,
Чи жити стало більш миліше. Але, щось так інтуїтивно,
Причина в цьому є проста.
Напевно в мозок мій дівочий,
Хлопчина знову проника. Казала я: «Не хочу більше,
Для чого я себе гублю?
(Продолжить)
Це – крапка! Все! Із мене досить!
Нікого з них не полюблю. Але подумавши гарненько,
І згодом я на все начхала.
Без хлопців жити не можливо,
Й слова свої назад забрала. 15.09.2010
| 
та
у Вас