НЕВИПИТА СПОКУСА...
Душі своїй знайшла я пристань В твоїх волошкових очах. Тепер це щастя променисте В мені тріпоче, наче птах. І я немов цілую долю За те, що ти в мені тепер, Що нам любити Бог дозволив І ми - немов єдиний нерв. У мить розвіялася темінь, Коли мені зустрівся ти. Лише боюсь, що розминемось У цих пустелях самоти... Крізь всі світи любові промінь До нас нарешті долетів! Вже не гірчить вчорашній спомин, Він у мені навік зотлів. А знаєш - я вже не боюся, Що розминемось у світах! Яка ж невипита спокуса В твоїх волошкових очах...
Додав: Валькірія (29.09.2010)
| Автор: © Наталія Крісман
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА