НЕВИПИТА СПОКУСА...
Душі своїй знайшла я пристань В твоїх волошкових очах. Тепер це щастя променисте В мені тріпоче, наче птах. І я немов цілую долю За те, що ти в мені тепер, Що нам любити Бог дозволив І ми - немов єдиний нерв. У мить розвіялася темінь, Коли мені зустрівся ти. Лише боюсь, що розминемось У цих пустелях самоти... Крізь всі світи любові промінь До нас нарешті долетів! Вже не гірчить вчорашній спомин, Він у мені навік зотлів. А знаєш - я вже не боюся, Що розминемось у світах! Яка ж невипита спокуса В твоїх волошкових очах...
Додав: Валькірія (29.09.2010)
| Автор: © Наталія Крісман
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА