Не знаю як і де тебе знайти, -
Ту, що взяла б зненацька й покохала
Усі мої веселощі й печалі,
Яких удвох за вік не обійти.
У мороці нічної самоти
І в спалахах світанків нетривалих,
Напевно, десь тут поруч ходиш ти.
Якби до тебе знав би я дорогу,
То не писав би вірші до цих пір
І не терпів моїх знущань папір,
Нікому не потрібних і убогих.
Проте, я скарг не чую ні від кого,
Коли, тобі одній наперекір,
Про тебе думаю весь час, їй Богу.
Я іншої дороги не знайду,
Навстріч тобі йдучи через баюри
Із повним лантухом макулатури
Своїх творінь в оглухлому саду...
Не омину я щастя і біду,
Якщо завжди, веселий та понурий,
Від тебе кращої в житті не жду.
|