П"янкі емалі - Вірші про кохання

Всього коментарів: 9
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 Валькірія • 23:46, 22.10.2010 [Лінк на твір] Мабуть, неможливо кохання збагнути, Воно для людини – бальзам і отрута. Душа, що кохає, до світу вразлива, Страждає вона, хоч насправді – щаслива. Здається, кохання подібне на вітер, Відчути лиш можна - торкнутись не вдасться. Ми, наче молитву, шепочем сім літер І прагнем пізнати примарного щастя. Кохання – мов крапля роси на світанку, Торкне її сонячний промінь – щезає... Лелій же кохання своє до останку, Бо святості більшої в світі немає! 0Спам 2 virchi • 02:00, 23.10.2010 [Лінк на твір] Оце коментар!!! 0Спам 5 Shtanko • 10:50, 01.11.2010 [Лінк на твір] Дякую. Ваші коментарі завжди неперевершені. 0Спам 3 Did • 11:29, 23.10.2010 [Лінк на твір] Нелегко, Ігоре, від себе йти, Ще важче, повертатися до себе. Але пора наводити мости Поміж двома, як виникла потреба... 0Спам 6 Shtanko • 13:16, 01.11.2010 [Лінк на твір] Нелегко йти, нелегко підніматись, Але найважче - знову повертатись, Коли позаду були спалені мости... І вирішити як, то йти, а чи не йти. Чи до снаги гордієві вузли, Що злом-отрутою у душу заповзли, Враз розрубати і кохання зберегти. Коли б то не попалені мости... 0Спам 7 Валькірія • 14:16, 01.11.2010 [Лінк на твір] Солодка мить Не стала вічністю, Душа болить Недовговічністю. Думи-вужі Тебе замучили. Розправ душі Крила покручені! Світ не порожній, Хоч болем встелений. Людині кожній Любити велено. Розлук мости В житті стрічаються. До зір лети - Тобі всміхаються! Так важко йти І знов вертатися... А ти прости, Вір - щастю статися! 0Спам 4 Medbrat • 12:50, 23.10.2010 [Лінк на твір] Сумом повіяло, але напрочуд гарним сумом, читав із задоволенням 0Спам 8 Pylyp • 21:23, 01.11.2010 [Лінк на твір] Вірш гарний та коментарі... 0Спам 9 asura_balata • 18:06, 05.11.2010 [Лінк на твір] сподобалось

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі