Відмежовую так і ні Падолистом цієї осені... Першим променем на вікні, і деревами, майже босими... Відмежовую ніч і день Зорепадом чуттів і пристрасті... Ароматом твоїх хризантем, І цілунками душ у вічності... Відмежовую ледве нас... Але меж між нами немає... Навіть простір, відстань і час Поступаються небокраєм...
|