Вона кохала, та даремно, А він не бачив перспектив. І світ неначе став вже темним, Бо він її вже відпустив. Хоча б здавалося, свобода, Таке жадане відчуття, А серце твердне як колода - Для неї то кінець життя. Ще мить і ось він зник Лиш тихо двері причинивши. І холод в душу ніби ніж проник, Щоб назавжди там залишитись. Майнула думка - більш не треба жити. Навіщо день у день страждать? І їй нема кого любити, Він був для неї благодать. Не пам'ятає як пішла до ванни, Як тихо ніж взяла до рук. Лиш рух, і тут її не стане, Та де взять сили на той рух? Вже північ, а вона у ванній, Не вистача сміливості на крок В руці лиш фото, це останнє, Щоб полетіти до зірок. Та раптом чує якісь звуки, Він тихо двері відчинив. Все ближче й ближче його кроки І біль від серця відступив. Він підійшов, ножа забрав, Цілунком сьози осушив, І ніжно-ніжно обійняв, І смутку зовсім не лишив. Його обійми - ось, що їй потрібно, І більше радості не знає Та ніби рай життя подібне, Коли сказав, що він кохає.
Не грайтеся з коханням, Бо то є ніж у спину, Не грайтеся з бажанням, Бо до небес полину! Ох,це вперте кохання! Постійно кидає в крайнощі!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-