Пн, 07.07.2025, 22:18
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1074]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2705]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [228]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1010]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [667]
Вірші про чоловіків [117]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3434]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4536]
Філософам [1315]
Громадянину [924]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

Вона кохала, та даремно....

Вона кохала, та даремно,
А він не бачив перспектив.
І світ неначе став вже темним,
Бо він її вже відпустив.
Хоча б здавалося, свобода,
Таке жадане відчуття,
А серце твердне як колода -
Для неї то кінець життя.
Ще мить і ось він зник
Лиш тихо двері причинивши.
І холод в душу ніби ніж проник,
Щоб назавжди там залишитись.
Майнула думка - більш не треба жити.
Навіщо день у день страждать?
І їй нема кого любити,
Він був для неї благодать.
Не пам'ятає як пішла до ванни,
Як тихо ніж взяла до рук.
Лиш рух, і тут її не стане,
Та де взять сили на той рух?
Вже північ, а вона у ванній,
Не вистача сміливості на крок
В руці лиш фото, це останнє,
Щоб полетіти до зірок.
Та раптом чує якісь звуки,
Він тихо двері відчинив.
Все ближче й ближче його кроки
І біль від серця відступив.
Він підійшов, ножа забрав,
Цілунком сьози осушив,
І ніжно-ніжно обійняв,
І смутку зовсім не лишив.
Його обійми - ось, що їй потрібно,
І більше радості не знає
Та ніби рай життя подібне,
Коли сказав, що він кохає.

Додав: ania20 (15.11.2010)
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 1530 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
avatar
1 taisa75 • 14:36, 17.11.2010 [Лінк на твір]
Не грайтеся з коханням,
Бо то є ніж у спину,
Не грайтеся з бажанням,
Бо до небес полину!
Ох,це вперте кохання! Постійно кидає в крайнощі!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
kraynyuk46: Дякую за вірш. hands Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу!  :s-

kraynyuk46: Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,

leskiv: Дякую.

ruhlyvy: Вельми оковирно!  :hands: 


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz