Зітри мене із пам’яті своєї, Я не остання зупинка твоя, Ти швидко розлюбиш І не буде тієї Весни у душі і мінорного ля Восени Зорепади летіли Під ноги, як листя,- Під листям осіннім Вже плаче земля... Ночі мої переорані білим, Білим і синім, Синім і білим Безсонням І болем: я не остання Зупинка твоя Викресли мене із пам’яті своєї
|