Тиша притаїлася в кімнаті,
У пітьмі сховалася нічній.
Не вона, напевно, винувата
Нині у самотності моїй.
Я не жду нікого і не кличу
В занімілий, незатишний дім.
Відчуваю в темряві обличчя,
Що схилилось близько над моїм.
Як воно з’явилось перед мною
Без надмірних прагнень і зусиль?
Обігріло душу теплотою,
Пригасило серця давній біль.
Спогадами пам'ять розбудило,
Розсотавшись у пітьмі за мить.
Може я для когось також милий,
І комусь за мене теж болить?..
| 
у Вас 
1
