Блакить пронизана сірою млою.
Лине моє серце і я з тобою.
Й сонний люд із тихою ходою,
Розбудиться тільки весною. У ці хвилини спокою й мовчання,
Єднаюсь я й моє кохання.
Амур вибирає цілі навмання,
Хтозна, може й поцілить в короля. І скине він корону золоту,
І лиш тобі він висловить турботу,
А ти мовчи і знай свою ціну,
За таку молоду вроду. І в ніч єднання хмар і неба,
Ти скажеш, що нічого не треба.
Не треба, ти вже своє спіймала.
А тепер скажи, чи справді ти кохала?
| 
у Вас