Твій літак у грозу відлітає...

Твій літак у грозу відлітає,

Стрімке тіло з титану дрижить,

Плаче дощ і громами зітхає

І прощанням минула ця мить...

В кришталевому блиску краплинами

Ще відлунює постать дощу,

Що на схід полетів за хмаринами...

В них я душу свою полощу...

Відмиваю від болю й образи,

Що вицілює з серця твого

Як нагострені стріли наказу,

Що безжалісно б’ють у чоло...

В кришталевому блиску сльозинами

Ще відлунює постать любові,

Що стряхну з парасолі краплинами

Й обірву у душі на півслові...