Як воїн у запеклому бою,
Я усвідомлюю, що буду вбитий,
Кохаючи тебе несамовито,
Тобою без скорботи і жалю.
Я добре розумію, що дарма
Душа іще надіється на диво,
Як, зазвичай, романтикам властиво,
Коли надій і сподівань нема.
Я болю душу віддаю свою,
Закоханий у тебе понад міру.
Давно відчаю повний і зневіри
Отак, мабуть, себе я і гублю…
|