Побачення: "Дубляж"

Букет гвоздик, підтале ескімо.

Ідем на лавочку, яка нас завше манить.

Проговорив: "Нудне було кіно".

Ти розсміялася: "Не бачила екрану".

Закоханість, пручатись їй несила,

та й не старалися, а просто сміючись

(нам свідки місяць й зоряні світила)

любили так, як ми тоді могли.

Ця літня ніч.В ній магія чаклунки,

бо навіть тіні опівнічних ліхтарів

ховали нас, і наші поцілунки

від всього світу, аж до ранньої зорі.

А з ранком поверталася банальність.

Тобі пора, прощання, легка втома.

Та не один я йшов в свою реальність,

крізь місто з щастям човгали додому.