Теплий вечір лягає на місто, Зачаровує зір небокраєм. Я сплітаю в єдине намисто Почуття, що по крихтах збираю.
Ця розлука болить щораз дужче, Ніч без тебе очікує знову. Я візьму і глибоко у душу Заховаю всі рими любові.
Б'є у шибку надривисто вітер І роздмухує пристрасть у грудях. Та я вірю - любові палітра Від розлуки тьмяніти не буде.
Знаю - в кожного власні стежини, Лиш на мить їм дано перетнутись. День згорає вогнем у каміні... Чи нам вдасться любов повернути?...
|