Ти мене із ніжністю не згадуй, Як дитячі соромливі сни, Як солодку і хмільну принаду У цвітінні й гомоні весни. Більше не надійся на торішній Слів своїх цілющих магнетизм. Мабуть, не спроможний і Всевишній Жартом називати драматизм. Все в житті минуще, як дихання Уст зрадливих на моїй щоці… Спогадів весняних колихання Заколишуть літні вітерці.
Мені дуже сподобалися ось ці слова "Ти мене із ніжністю не згадуй, Як дитячі соромливі сни, Як солодку і хмільну принаду У цвітінні й гомоні весни. Більше не надійся на торішній Слів своїх цілющих магнетизм. Мабуть, не спроможний і Всевишній Жартом називати драматизм. Все в житті минуще, як дихання Уст зрадливих на моїй щоці… Спогадів весняних колихання Заколишуть літні вітерці." -правда нехотів би як автор комусь це писати. Це ж означає що все пройшло А я хочу щоб мене згадували......ну хоча б іноді
Михайле, пишеться те, про що думається, а думається так, як усе є, на жаль, у дісності.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
karas: А я не дивуюся нічому в світі , якщо я своєму працедавцю не скажу що в мене погані інструменти на роботі , і ми , які це знають , не будемо відстоювати на своєму місці , то і так далі буде . В моєму к
kraynyuk46:Дякую, пані Катерино, за вірш. Погоджуюсь з кожним написаним словом. Не братИ і ніколи ними не були. І не сестри, на жаль. У мене в Краснодарс
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
та
у Вас 
0
