На нерівній поверхні в оточенні диких і лютих, Малювало картину сльозами розпечене сонце. Хтось давно непритомнів у ванні з гарячою кров’ю, Перемішаною із водою один до ста тисяч. Подивись у вікно: за вікном все забальзамували Порошком крихко-білим і знизили температуру. На нервовім підґрунті дерева давно облисіли І тепер насолоджуються ексгібіціонізмом. Я навчилась дивитися в очі безглуздо і чемно, Я навчилась душити думки свого тіла й емоцій, Я вже майже навчилась з тобою знаходитись поруч, Та от тільки не вмію любити твою парасольку.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
