Коли твій прихід ознаменував мій спокій, То коли ти зреклася мене,в мені зцілився Всесвіт, Що розірвав мої прагнення ,вщент розметавши Мрій світанкових- сплетіння музичного серця. Наче останньою мить припинила стремління В твоїм передсерді Мого живого дістати їй зваби не стало. Лише страшними зусиллями сили плекали Порухи мого нутра. Шепіт молитви і туга? Помочі ждати не марив я навіть хвилини: Всі заперечення, доле, були проти мене. останнім я бути насмілився(радість забувши) Може воскресне вона через вічності цілі Десь в новім світі,якому пролитися стачить. Може,як вперше тоді ти чуттями прилинеш, Лише кохання те буде породжене страхом Страх у самотності криєть ся зваби твоєї, Що слізьми Вкриє обличча твоє у глибокому дремі чарівнім. Я нагадаю себе в кожній кліточці щастя, В кожнім житті,що буятиме в інших світах.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1537 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
