Душа втікає, тріпоче серце
У моїх грудях, мов птах в неволі,
Від щастя крила я розпростерти
Хотіла в небо, зректися болю...
Але не вдалось, сховалось сонце
За чорні хмари в безодню неба.
Тепло жевріє в моїй долоньці,
А мому серцю вогню так треба!
Я знову ходжу по краю леза,
Самотність душу мою калічить,
Пульсує в скронях невладний безум,
Ця мить без тебе - неначе вічність...
|