Ревнують слабкі,
- повірте,
Нема тут ознак
почуття,
Істерики, ні, не від флірту,
Довіра – ось суть
життя.
Для чого єднати
дві долі,
Коли не ймеш віри
собі,
Що будучи часом
на волі,
Одна не заблудне
в юрбі?
Хіба так шкодА
того лику,
Чи гарної постаті
жаль? –
Розумний не
вестиме ліку,
Не рватиме
сильний шаль.
Окинув без жодної
хіті,
Бо поруч така ж,
як ти:
Частинка
невпинної миті, -
Для чого інтриги
плести?
У чомусь сумнівні
кроки?
А ти на свої
дививсь?
Сягнути до дна
ненароком -
Не те що летіти в
вись.
Проблема завжди
взаємна,
У цьому вся суть,
повір,
Ревнива людина –
темна,
Лукава, мов хижий
звір.
Не варте кохання свару,
Не гайте на
ревність час,
Знайдіть свою
вірну пару,
Життя ж бо
дається раз…
|