Пливе річка в даль, лугами. між, стрімкими, берегами. Я зірву, ромашки, квітку, взнаю думку заповітну. Чи кохає мене любий? Чи прийде, чи не забуде? Хочу знати я напевно, розпитаю квітку ревно. Пелюстки в моїх долонях і в траві, на оболоні, думкою втішаю серце, мрії чисті, як озерце. Я, тебе, чекаю милий, голуб ясний, сизокрилий і для тебе, мій коханий, я сплету вінок, жаданий. Тут, у лузі, під вербою, ми зустрінемось з тобою і ромашкове гадання, буде з нами, до світання.
Що сказати- ромашкове гадання-це ромашкове гадання. Добре що ви не забуваєте про нього і не даєте цього зробити нам
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
