В шумі тихому беріз,
Пригадалося раптово,
Як довів тебе до сліз
Поцілунками до крові
На піщаному горбку
Під березою стрункою –
Непокірну, боязку,
Не готову до двобою.
Попервах закуту в страх
І заперту у сумління, -
Колисав я на руках
Аж до головокружіння.
Наче скрипку із чохла,
Витягав із плаття тіло.
Соромливо, спроквола:
"Я – твоя …” - прошепотіла…
В шумі тихому беріз
Пригадалися ізнову –
Карі очі повні сліз
І я сам – коханням повен…
27.06.11.
| 
у Вас 
0
